Дитяча психологія: як формується характер
дитини?
Характер (гр. «χαρακτηρ» – “ознака”, “відбиток”, “риса”) – поєднання різних
властивостей особи, що виявляється в її поведінці і діяльності, у ставленні до
суспільства, праці, навчання, колективу, до себе, до Бога.
Психологи стверджують, що темперамент і характер є між собою нероздільні.
Темперамент (тип нервової системи або емоційний стан душі) має вроджену основу,
а характер формується життям. Його підвалини закладаються в молодості та
формуються у більшій або меншій мірі ціле життя. Риси характеру під впливом
різних життєвих ситуацій можуть змінюватися.
Особливо важливий процес формування характеру припадає у період від 2-10 років. Саме в цей час дитина через спілкування, ігри, навчання пристосовується до суспільства.
Роль батьків
Головну роль у формуванні характеру дитини відіграють батьки та дорослі,
які їх оточують. Їхні слова, вчинки, поведінка, жести, впливають на дітей. У
цей делікатний вік діти наслідують усе, що чують та бачать – добре і зле.
Батько має формувати розум (характер), а мати – серце дитини (волю).