Дитяча психологія: як формується характер дитини?

Характер (гр. «χαρακτηρ» – “ознака”, “відбиток”, “риса”) – поєднання різних властивостей особи, що виявляється в її поведінці і діяльності, у ставленні до суспільства, праці, навчання, колективу, до себе, до Бога.

Психологи стверджують, що темперамент і характер є між собою нероздільні. Темперамент (тип нервової системи або емоційний стан душі) має вроджену основу, а характер формується життям. Його підвалини закладаються в молодості та формуються у більшій або меншій мірі ціле життя. Риси характеру під впливом різних життєвих ситуацій можуть змінюватися.

Особливо важливий процес формування характеру припадає у період від 2-10 років. Саме в цей час дитина через спілкування, ігри, навчання пристосовується до суспільства.

Роль батьків

Головну роль у формуванні характеру дитини відіграють батьки та дорослі, які їх оточують. Їхні слова, вчинки, поведінка, жести, впливають на дітей. У цей делікатний вік діти наслідують усе, що чують та бачать – добре і зле. Батько має формувати розум (характер), а мати – серце дитини (волю).

Батьки мають охороняти свідомість дитини перед аморальністю, насильством, агресивністю. Слід звернути увагу щодо телебачення, Інтернету, планшетів, телефонів. Комп’ютерні технології сьогодні стали «успішними вихователями» в багатьох сім’ях. Комп’ютерні ігри чи фільми негативно впливають на психічний та фізичний розвиток дитини.

Добрими інструментами формування характеру дитини є малювання, спів, спорт, розвиваючі ігри: шашки, шахи, конструктори, пазли тощо. Необхідно є прищепити любов до праці. В ній закладаються такі риси як працьовитість, відповідальність, наполегливість, добросовісність.

Властивості характеру (дитяча психологія)

На різних етапах життя людини характер проходить свої зміни – позитивні або негативні. Діти віком від 2-3 років переважно є егоїстичні. Вони думають лише про себе, лякаються незнайомих людей. У дворічному віці дитина здатна гратися у присутності інших людей, але не з ними. Вона не відрізняє своїх фантазій від реальності (говорить до ляльок). У такому віці бажання дітей стосуються фізичної сфери (їжа, пориви гніву). Дитина може стати «божком» або тираном для свого оточення, якщо їй будуть у всьому потурати. Однак вона досить легко зрікається своїх забаганок та її легко можна «заговорити» чимось іншим.

У віці від 4-5 років дитина стає більш товариською і менш егоцентричною. Вона хоче, щоб її любили і є дуже довірливою. Діти у цьому віці вже спроможні відрізнити добро від зла.

В 6-9 років дитина перестає бути егоцентричною і велику увагу звертає на навколишній світ. Їй подобається спілкуватися з іншими дітьми, але вона прагне мати визнання серед однолітків. Більшість з дітей залюбки допомагають своїм батькам у господарстві, виявляють інтерес до молодших за себе та до старших людей. Вони відходять від світу казок і ставлять щоразу більше запитань. Як і дорослі, діти мають відчуття провини, докори совісті та розкаяння.

Психіка дитини у 11-14 років різко змінюється, дитина стає нестриманою, легко йде на конфлікт. Вона відчуває безпорадність, безсилля і розпач. Дитина хоче стати незалежною від батьків, відчути себе дорослою. Вона шукає ідеалів, кого може наслідувати. Часто її героями є персонажі з кінофільмів, співаки, спортсмени, музиканти та інші.

Усі вище згадані психічні зміни супроводжуються статевим дозріванням. Від батьків вимагається посилена увага, терпіння і лагідність.

Вік від 15-18 років це приготування до дорослого життя. Діти відчувають себе особистостями і тому часто зверхньо ставляться до дорослих та однолітків. На цьому етапі розвиваються вольові якості підлітка. Прокидається дух романтизму та пригод. Молоді люди відчувають природній потяг до протилежної статі. Тому батьки повинні бути відвертими зі своїми дітьми і в цьому питанні: налаштовуючи їх до відповідального батьківства та до дошлюбної чистоти.

У 20 років настає зрілість людини: її світогляду та моральних якостей. Протягом наступних років життя характер молодої людини лише доповнюється або втрачає ті добрі прикмети, які були закладені у дитинстві.

Людину творять засади. Тому, які засади прийме людина, так і виглядатиме її життя. Якщо прийме добрі засади – це принесе їй благословення, а якщо недобрі (алкоголь, наркотики, обман, крадіжки, байдужість, лінивство) – це запровадить її до деградації як особи, а навіть, може погубити її життя.